Дуже давно, ще задовго до появи міст і кордонів, територією сучасної України розселялися слов’яни. Вони жили племенами, а іноді об’єднувалися у більші спілки — племінні союзи. Це була форма дружби й захисту, коли кілька родів разом боронили свої землі й мали спільного ватажка.
За стародавнім літописом «Повість минулих літ», на наших землях мешкало сім великих племінних об’єднань:
Поляни — жили біля середньої течії Дніпра (там, де нині Київ).
Волиняни (дуліби, бужани) — оселилися біля річки Західний Буг.
Древляни — мешкали біля Прип’яті та її приток.
Сіверяни — заселяли береги річки Десна.
Тиверці — проживали між річками Дністер і Прут.
Уличі — жили між Дністром і Дніпром.
Хорвати (білі хорвати) — осіли у передгір’ях Карпат і Закарпатті.
Саме ці племена стали пращурами українського народу, а їхню мову вчені називають праукраїнською.
Ще до створення держави вождів слов’янських племен називали князями, а їхніх охоронців — дружинниками. Вони жили в укріплених поселеннях, які з часом перетворювалися на справжні міста. Одне з таких міст — Київ — став племінним центром полян.
Існує легенда про князя Кия, який, разом з братами і сестрою, заснував Київ. Деякі вчені вважають, що це сталося у V–VI століттях, інші — у VI–VII століттях.
Тоді люди ще не знали християнства. Вони були язичниками, тобто поклонялися силам природи — сонцю, вітру, дощу. У спеціальних місцях — капищах — стояли дерев’яні або кам’яні ідоли (зображення богів), а обряди проводили жерці — волхви.
Чому саме Київ став центром майбутньої держави?
Київ мав багато переваг:
знаходився на зручному торговому шляху “із варягів у греки”;
швидко ріс і приваблював людей з інших земель;
мав хороші умови для розвитку господарства й ремесел;
лежав на межі територій різних племен і був природно захищеним.
Усе це допомогло Києву стати центром об’єднання племен, яке згодом назвуть Руссю.
Що означає назва “Русь”?
Спочатку “Руссю” називали лише жителів Києва, які підкорили інші племена. Згодом ця назва почала поширюватися на більшу територію, зокрема на південно-західні землі, тобто сучасну Україну.
Про походження назви “Русь” є кілька версій:
це міг бути різновид слов’ян або саме полян;
можливо, це була назва правлячого стану;
деякі вчені вважають, що слово прийшло зі Скандинавії;
або ж пов’язане з “русявим” волоссям багатьох людей того часу.
Наприкінці IX століття, за правління Аскольда і Діра, держава з центром у Києві отримала назву “Руська земля”. Цю назву навіть вживали арабські мандрівники, які називали її Куявією.
Список джерел:
- Власов, В. С. (2020). Історія України: навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. Київ: Літера.
- Смолій, В. А. (Ред.). (2022). Історія України: академічний курс у 2-х томах. Том 1: Від найдавніших часів до кінця XVIII століття. Київ: Наукова думка.